У ніч на 19 липня 2026 року Росія завдала ракетних ударів по підприємствах Києва, відомих ще з радянських часів. Атака велася балістичними ракетами; точні локації влучань з міркувань безпеки не розголошуються. Сергій Бескрестнов («Флеш»), позаштатний радник президента з технологічних напрямів оборони, опублікував на своїй сторінці у Facebook аналіз логіки вибору цілей окупантами.
Зафіксовані наслідки в столиці
Падіння уламків та пожежі зафіксовано у п’яти районах Києва: Деснянському, Дніпровському, Шевченківському, Святошинському та Солом’янському. Внаслідок атаки пошкоджено житлові будинки, нежитлові будівлі, офісні приміщення та гуртожиток.
Пошкодження «Лук’янівської» та версії Флеша
За даними КМДА, зафіксовано пряме влучання в підземний перехід біля станції метро «Лук’янівська» та пошкодження її наземного вестибюля. Станція вже увосьме за час повномасштабної війни зазнала пошкоджень.
Флеш виділив чотири основні сценарії вибору цілей розвідкою противника. За його словами, якщо підприємство справді займається критично важливим військовим виробництвом, воно розміщене під землею й атакувати його марно. Водночас великі промислові зони столиці нерідко здають приміщення в оренду: в цеху розміром 10 на 20 метрів субпідрядники можуть виготовляти дрібні речі на кшталт антен для РЕБ чи пропелерів для FPV. Керівництво заводу може не знати про таке використання, і тоді інформація витікає до ворога, зазначив Флеш. Він також додав, що промисловий об’єкт у межах Києва може бути лише приводом для обстрілу міста з метою залякування.
Залишити відповідь